“Красная Шапочка” - украинская версия
Министрство образования Украины удивило родителей очередным ноу-хау. В школьную программу восьмых классов включили изучение классических сказок, но переписанных на новый лад. Свою версию “Красной Шапочки” изложил киевский писатель Евгений Дударь.
Вот, например, как ему видится начало сказки:
«В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню – розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка – подарунок від бабусі на шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.
Одного разу мамм каже Червоній Шапочці:
- Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.
Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.
- Тільки спіши, - каже мати, - поки сонечко високо.
Червона Шапочка пішла.
Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З’їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны…
Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
- А-а-а! – гаркнув. – Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з’їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомажену губу.
- Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
- Поїхали!
- Куди? – перелякався Вовк.
- Куди-небудь! – пришпорила боки Вовка дерев’яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.»
Прочитав это, многие родители ужаснулись:
пошло ужо
